Портал Такси Сервис - все о такси в Украине. Только свежие и актуальные новости, обсуждения таксомоторного рынка, закон и общение таксистов.
Главная 16.10.12 Проект Закону України
PDF Печать E-mail

ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

І. Цей Закон набуває чинності  з дня наступного за днем його опублікування, крім:
статті 24, яка набуває чинності через шість місяців після набуття чинності цим Законом, за виключенням абзаців п’ятнадцятого –шістнадцятого пункту 3 статті 24, які набувають чинності через  дванадцять місяців з дня набуття чинності цим Законом; положень, які стосуються наявності та вимоги надання для контролю, перевірки атестату водія таксі, що набувають чинності через рік з моменту набуття чинності цим Законом.

ІІ. Внести зміни до таких законодавчих актів:
1)    у  Законі  України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України від 08.09.2000 р.,            № 36, стаття 299):
пункт 25 частини третьої статті 9 викласти у такій редакції:
«25) надання послуг з перевезення  пасажирів (крім легкових автомобільних перевезень), небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом;»;
2)    у Законі України «Про дорожній рух» (Відомості Верховної Ради України від 03.08. 1993 р., № 31, стаття 338):
частину  другу статті 16 викласти у наступній редакції:
«Водій зобов'язаний:
мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних  засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, чинний страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання  послуг  з перевезення небезпечних вантажів або пасажирів автобусами;
Водій автомобіля таксі зобов'язаний крім документів, обов'язкових для водія транспортного засобу загального призначення, мати при собі та на вимогу працівників міліції або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів або його територіальних  органів передавати для перевірки дозвіл таксі та атестат водія таксі, чинну медичну довідку, сервісну книжку транспортного засобу, сервісну книжку електронного таксометра, та надавати доступ для перевірки тарифікації, калібрування, опломбування зазначеного приладу, а також, оцінки відповідності візуальної інформації, обов’язкової для ознайомлення споживача.
Водій легкового автомобіля загального призначення, що виконує або має намір виконувати перевезення на замовлення, зобов'язаний мати при собі та на вимогу зазначених у попередньому абзаці осіб передавати для перевірки договір перевезення на замовлення, а також, надавати допомогу зазначеним у попередньому абзаці особам у встановленні відповідності пасажирів, що ним перевозяться, до предмету зазначеного договору.»;
частину першу і п’яту статті 29 викласти у наступній редакції:
«До участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні  правил,  нормативів  і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.»
Не допускається участь у дорожньому русі транспортних засобів з правим розташуванням керма.
Не допускається участь у дорожньому русі:
легкових автомобілів з ознаками таксі, якщо у їх реєстраційних документах відсутня відмітка «таксі»;
легкових автомобілів загального призначення з ознаками таксі, або ознаками реклами перевезень на таксі (за публічним договором).»;
доповнити частиною четвертою і п’ятою статтю 33 такого змісту:
«Перелік та технічний стан спеціального обладнання таксі повинен відповідати вимогам законодавства.
Обов'язок щодо відповідності, належного технічного стану спеціального обладнання автомобіля таксі покладається на перевізника на таксі, згідно з чинним законодавством.»;
частину другу статті 37 викласти в наступній редакції:
«Експлуатація транспортних засобів також забороняється в разі:
порушення вимог щодо їх переобладнання;
порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв;
виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення  безпеки дорожнього руху, а також  неукомплектованості відповідно до призначення;
розміщення або нанесення на легковому автомобілі загального призначення ознак таксі, або ознак реклами перевезень на таксі (за публічним договором);
Експлуатація автомобіля таксі також забороняється в разі його невідповідності вимогам до автомобіля таксі, або невідповідності  встановленого у ньому спеціального обладнання таксі вимогам до такого обладнання, що визначені законодавством.»;
абзац третій частини першої статті 52- 1 викласти у наступній редакції:
«забезпечення безпеки дорожнього руху, державний контроль,  у тому  числі шляхом проведення перевірок, за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від  форм власності та фізичними особами законів, правил і нормативів у цій сфері, а також у сфері перевезень на таксі, здійснення державної реєстрації та  обліку  транспортних  засобів, приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами і видача відповідних  документів;»;
частину другу статті 52-1 викласти у такій редакції:
«Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України також здійснює контроль за  правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі,  виконанням установлених Кабінетом Міністрів  України правил паркування транспортних засобів, а у випадках та порядку, визначених законом, тимчасово затримує і доставляє транспортний засіб, у тому числі з  використанням спеціальних транспортних  засобів (коли розміщення затриманого  транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, або займає частину зупинки маршрутних транспортних засобів чи стоянки таксі, або коли легковий автомобіль загального призначення  має безпідставно встановлені ознаки таксі, або ознаки реклами перевезень на таксі (за публічним договором), на спеціальні майданчики  чи стоянки для тимчасового зберігання,  відповідно до закону тимчасово вилучає посвідчення водія, а також  ліцензійну картку  на транспортний засіб, атестат водія таксі, дозвіл таксі.»;
3)    у Законі України “Про міліцію” (Відомості Верховної Ради УРСР від 22.01. 1991 р., № 4, стор. 95, стаття 20):
пункт 26 частини першої статті 10 викласти у наступній редакції:
«26) забезпечувати в межах своїх повноважень додержання вимог закону, виконання та контроль за рішеннями сільських, селищних, міських рад  з питань охорони громадського порядку,  торгівлі, перевезень на таксі, утримання тварин у домашніх умовах»;
частину першу статті 10 доповнити пунктом 34 в наступній редакції:
«34) забезпечувати в межах своїх повноважень виконання вимог законодавства про перевезення на таксі на вулично-шляховій мережі загального користування та стоянках таксі суб'єктами господарювання і водіями транспортних засобів, які здійснюють зазначені перевезення, та застосовувати до осіб, що порушують законодавство передбачені фінансові санкції.»;
частину першу статті 11 доповнити пунктом 7-1 та викласти його в наступній редакції:
«7-1 складати протоколи про порушення вимог законодавства про перевезення на таксі, допущені водіями та легковими перевізниками і перевізниками на таксі на вулично-дорожній мережі загального користування та стоянках таксі, проводити огляд транспортних засобів, які причетні до порушення, вилучати безпідставно встановлені на транспортному засобі ознаки таксі та ознаки реклами перевезень на таксі (за публічним договором)»;
абзац  перший  пункту  21 частини першої статті 11 викласти у такій редакції:
«обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв посвідчення водія та реєстраційний документ  на транспортний  засіб і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність поліса обов'язкового  страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, дозволу таксі, медичної довідки, атестату водія таксі, сервісної книжки електронного таксометра, сервісної книжки автомобіля таксі;»;
абзац  другий пункту  21 частини першої статті 11 викласти у такій редакції:
«організовувати у разі необхідності медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп'яніння, а також тих, які не мають посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, тимчасово вилучати посвідчення водія, ліцензійну картку на транспортний засіб дозвіл таксі, атестат водія таксі;»;
абзац  третій пункту  21 частини першої статті 11 викласти у такій редакції:
«використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху та у межах своїх повноважень законодавства про перевезення на таксі на вулично-дорожній мережі загального користування та стоянках таксі, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання  транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом;»;
пункт 21-1 частини першої статті 11 викласти в такій редакції:
«зупиняти транспортні засоби лише в разі: порушення правил дорожнього руху водіями; наявності ознак, що  свідчать про порушення власником або водієм транспортного засобу законодавства про перевезення на таксі;» відсутності номерного знака на транспортному засобі або наявності номерного знака, який не відповідає встановленим вимогам, закріплений у не встановленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів; наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; наявності даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, його водія, пасажирів або вантажу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення; перебування транспортного засобу в розшуку; наявності даних про використання транспортного засобу з протиправною метою; необхідності опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; необхідності залучення водія транспортного засобу для надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або працівникам міліції чи як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб; виконання рішень про обмеження чи заборону руху, прийнятих уповноваженими на це державними органами; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення визначеного порядку встановлення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Працівник підрозділу міліції повинен повідомити водія про причину зупинення транспортного засобу, суть вчиненого правопорушення;»;
пункт  23 частини першої статті 11 доповнити абзацом такого змісту:
«вилучати та утилізовувати у встановленому порядку незаконно розміщені на транспортному засобі загального призначення ознаки таксі, ознаки реклами перевезень на таксі (за публічним договором) та спеціальне обладнання таксі;»;
абзац  перший пункту  24 частини першої статті 11 викласти у такій редакції:
«вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, а також фізичних осіб  пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого  віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності.»;
пункт  24 частини першої   статті 11 доповнити абзацом такого змісту:
«Нагляд за дотриманням вимог законодавства про перевезення на таксі на вулично-дорожній мережі загального користування та стоянках таксі здійснюється як складова нагляду над учасниками дорожнього руху стосовно будь-яких транспортних засобів без спеціального направлення на перевірку.»;
4)    у Законі України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради УРСР від 23.07.1991 р., № 30, стаття  379):

статтю 15 доповнити абзацами  такого змісту:
«Інформація про послугу перевезення на  таксі повинна містити:
1) назву, поштову адресу перевізника на таксі;
2) чинну місцеву тарифну схему таксі;
3) марку та державний номер автомобіля таксі;
4) серію, номер та термін чинності дозвільного документу таксі, а також назву та контактний телефон органу, що видав такий документ;
5) прізвище, ініціали, фотографію водія таксі;
6) інформацію про час закінчення робочої зміни водія таксі.
Інформація про послугу перевезення на таксі повинна розміщуватись на зовнішній поверхні автомобіля таксі та у салоні у місцях і формі, яка визначається Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.»;
ввести нову статтю 17-1 наступного змісту:
«Стаття 17-1. Права споживача у сфері перевезень на таксі
Права споживача у сфері перевезень на таксі визначаються законодавством про перевезення на таксі, та законодавством про захист прав споживачів.»;
пункт 1 частини першої статті 23 викласти у наступній редакції:
«1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери  торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства та перевізники на таксі, несуть відповідальність за:»;
доповнити підпунктами  12 і 13 пункт 1 частини першої  статті 23 наступного змісту:
«12) Відсутність, невідповідність, недостовірність, або ненадання інформації стосовно послуги таксі, із відповідного переліку абзацу статті 15 цього закону – у розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - за ненадання інформації по кожному пункту окремо.
13) Нарахування оплати за перевезення на таксі у спосіб, відмінний від встановленого законодавством про автомобільний транспорт, або із застосуванням невідповідних пристроїв, або електронних таксометрів, які не відповідають вимогам законодавства, – у розмірі 500 відсотків від нарахованої суми але не менше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
пункт третій статті 23 викласти у наступній редакції:
«3. У разі невиконання в добровільному  порядку суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також, перевізниками на таксі визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) спеціально   уповноваженого центрального органу виконавчої   влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб  про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою  службою  в  порядку, встановленому  Законом України "Про виконавче провадження".».
5)    у  Законі України «Про рекламу» (Відомості Верховної Ради України від 24.09. 1996 р., № 39,   стаття  181):
абзац 12 статті 1 викласти у наступній редакції:
«реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального  користування, метрополітену, зовнішній та  внутрішній поверхнях споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену, зовнішній поверхні будь-яких транспортних засобів фізичних та юридичних осіб»;
частини 6 та 7 статті 9 викласти у наступній редакції:
«6. Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування  особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на  поверсі,  де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, на транспортному засобі, що належить або використовується такою особою на законних підставах, не вважається рекламою.
7. Рекламою послуги перевезення на таксі визнається нанесення або закріплення будь-яким способом на автомобільному транспортному засобі: ознак таксі, виробів та конструкцій, які імітують ознаки таксі, а також, нанесення на автомобіль, вироби чи конструкції, що на ньому встановлено, логотипів, номерів телефонів, надписів, символів, або іншої інформації, що не можуть бути однозначно ідентифіковані як реклама конкретного продукту чи послуги, що є відмінними від перевезення на таксі та посередницької діяльності стосовно отримання послуги з перевезень на  таксі»;
доповнити абзац 6 у пункті 4 статті 18 та викласти його у наступній редакції:
«Забороняється на легкових автомобільних транспортних засобах загального призначення реклама послуг перевезення на таксі;»;
ввести нову статтю 25-2  такого змісту:
«Стаття 25-2. Реклама працевлаштування на автомобільному транспорті
Рекламодавцям заборонено обумовлювати пропозицію працевлаштування на автомобільному транспорті залученням до виробничої діяльності або надання послуг перевезень особистого майна працівника (в тому числі, належного йому транспортного засобу).
Заборонено виробляти та розповсюджувати рекламу, що порушує вимоги попереднього абзацу.»;
абзац 2 частини першої статті 23 викласти у такій редакції:
«спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та його територіальні органи - щодо захисту прав споживачів реклами;»;
частину першу статті 23 доповнити абзацом восьмим наступного змісту:
«Державна автомобільна інспекція – стосовно дотримання законодавства про рекламу на транспортних засобах під час їх перебування на вулично-дорожній мережі загального користування.»;
частину сьому статті 27 викласти у наступній редакції:
«У  разі  неможливості   встановлення   вартості реклами, розповсюдженої  з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами  рішенням  спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та його територіальними органами накладається штраф у розмірі до 300  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;
6)    у Законі  України «Про транспорт» (Відомості Верховної Ради України від 20.12. 1994 р., № 51, стаття 446):
частину третю статті 2  викласти у такій редакції:
«Особливості застосування Господарського кодексу України  до  суб'єктів господарювання галузі транспорту визначаються цим Законом, іншими актами законодавства України, і актами Кабінету Міністрів України, що видаються на їх основі.»;
абзаци шостий та десятий  частини першої статті 3 викласти  у наступній редакції:
«захист економічних  інтересів  України  та законних інтересів суб'єктів господарювання галузі транспорту та споживачів транспортних послуг;
ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту та дозвільну систему стосовно перевезень на таксі та діяльності інформаційно-диспетчерських служб виклику таксі;»;
статтю 4 викласти у такій редакції:
«Стаття 4. Органи, що здійснюють державне управління в галузі транспорту
Державне управління в галузі транспорту   здійснюють центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування  та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.»;
частину першу та п’яту статті 5 викласти у наступній редакції:
«Відносини суб'єктів господарювання галузі транспорту  загального користування та таксі з центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування будуються на основі податків, податкових пільг, встановлених нормативів та інших економічних та регуляторних засобів відповідно до чинного законодавства України.
Будівництво вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеропортів, пішохідних мостів, тунелів, пасажирських платформ, метрополітенів, придбання пасажирського рухомого складу транспорту загального користування, утримання і упорядкування шляхів сполучення та інших об'єктів, пов'язаних із обслуговуванням пасажирів транспортом загального користування і перевезенням вантажів, здійснюються з використанням коштів державного і місцевих бюджетів та суб'єктів господарювання галузі транспорту у порядку, встановленому   законодавством  України, а також з залученням добровільних внесків суб'єктів господарювання і організацій  усіх форм власності та громадян.»;
статтю 5 доповнити частинами шостою та сьомою такого змісту:
«Створення, утримання і упорядкування мереж стоянок таксі здійснюються з використанням коштів місцевих бюджетів, перевізників на таксі та міських (селищних) Рад перевізників на таксі у порядку, встановленому законодавством.
Створення та функціонування інформаційно-диспетчерських служб виклику таксі відбувається в порядку, встановленому законодавством.»;
частину першу статті 6 викласти у такій редакції:
«Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших послуг у сфері транспорту, експлуатація і ремонт шляхів сполучення здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристанями), автомобільними, авіаційними, дорожніми суб'єктами господарювання юридичними особами, якщо це передбачено їх статутами, та за умови оформлення ними передбачених законодавством ліцензій або інших дозвільних документів.»;
у статті 6 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
«Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та надання інших послуг у сфері транспорту фізичними особами підприємцями здійснюється за умови реєстрації ними наміру проводити відповідну господарську діяльність, та за умови оформлення ними передбачених законодавством ліцензій або інших дозвільних документів.».
У зв’язку з цим частини другу - четверту вважати відповідно частинами третьою і п’ятою;
статтю 6 після частини п’ятої доповнити новими частинами такого змісту:
«Перевезення на таксі та діяльність інформаційно-диспетчерських служб виклику таксі здійснюється відповідно до законодавства.
Плата за користування мережею стоянок таксі встановлюється та стягується у відповідності до законодавства.»;
частину третю  статті 8 викласти у такій редакції:
«Разом з ліцензією на кожен автомобільний транспортний засіб видається ліцензійна картка встановленого зразка, яка підтверджує право  зазначеного суб'єкта господарювання на надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, багажу вказаним автомобільним транспортним засобом на підставі отриманої ліцензії.»;
статтю 8 після частини третьої  доповнити новою частиною такого змісту:
«Дозвільна система стосовно перевезень на таксі та діяльності інформаційно-диспетчерських служб виклику таксі запроваджується відповідно законодавства.»;
7)     у Цивільному Кодексі  України (Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003 р., № 40, стаття 356):
частину першу статті 633 викласти у такій редакції:
«1. Публічним є договір,  в якому одна сторона  -  підприємець взяла  на  себе  обов'язок здійснювати продаж товарів,  виконання робіт або надання послуг кожному, до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, перевезення на таксі, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).»;
Статтю 910 викласти у наступній редакції:
«Стаття 910. Договір перевезення пасажира та багажу
1. За договором перевезення пасажира (крім перевезення на таксі) одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.
2. Укладення  договору перевезення пасажира та багажу (крім перевезення на таксі) підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми  яких встановлюються відповідно до  транспортних кодексів (статутів).
3. За договором перевезення на таксі одна сторона (перевізник на таксі) зобов'язується перевезти у індивідуальному порядку другу сторону (замовника перевезення на таксі), осіб що слідують разом з нею, та їх багаж до узгодженого між сторонами пункту призначення.
4. Укладення договору перевезення на таксі відбувається шляхом усної домовленості між замовником перевезення на таксі та перевізником на таксі (або його уповноваженим представником - водієм таксі), підтверджується увімкненням таксометра у режим підрахунку вартості проїзду, а виконання договору підтверджується видачею замовнику розрахункового документу.»;
пункти перший і другий статті 915 викласти у такій редакції:
«1. Перевезення, що здійснюється суб'єктом господарювання, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії,  випливає, що він має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.
2. Договір  перевезення транспортом загального користування та договір перевезення на таксі є публічними договорами.»;
статтю 916 доповнити  частиною  п’ятою такого змісту:
«Перевізник на таксі (його уповноважений представник – водій таксі) для забезпечення внесення  провізної плати та інших платежів за надані послуги має право  притримати розміщений у автомобілі таксі багаж, або застосувати інші передбачені транспортним законодавством дії.»;
8)    у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України від 25.06.1997 р., № 24, стаття 170):
статтю 1 після абзацу дванадцять доповнити новим абзацом такого змісту:
«органи самоорганізації суб'єктів господарювання - органи, що можуть у визначених законодавством випадках за відповідного рішення органу місцевого самоврядування створюватись суб'єктами господарювання,  які здійснюють обслуговування населення на території селища або міста;».
У зв’язку з цим абзаци тринадцять – двадцять три вважати відповідно абзацами чотирнадцять – двадцять чотири;
доповнити новою статтею 14-1 такого змісту:
«Стаття 14-1. Органи самоорганізації суб'єктів господарювання
1. Селищні та міські ради у визначених законодавством випадках можуть ініціювати створення органів самоорганізації суб'єктів господарювання і наділяти їх передбаченими законодавством повноваженнями.
2. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації суб'єктів господарювання визначаються законодавством.»;
статтю 16  після частини восьмої доповнити новою частиною такого змісту:
«8-1. Селищна та міська ради можуть наділяти передбаченими законодавством повноваженнями органи самоорганізації суб'єктів господарювання, які створено у відповідності до вимог законодавства, передавати їм матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих повноважень, та здійснювати контроль за їх виконанням.»;
частину другу та третю статті 18 викласти у такій редакції:
«2. З питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, а також, органи самоорганізації суб'єктів господарювання, які створено у відповідності до вимог законодавства, надають відповідну інформацію.
3. Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також, органів самоорганізації суб'єктів господарювання, які створено у відповідності до вимог законодавства, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.»;
частину першу статті 26 доповнити підпунктом 20-1 такого змісту:
«20-1) прийняття рішень про доцільність організації перевезень на таксі»;
підпункт 7 пункту а) статті 28 викласти у такій редакції:
«7) укладення з юридичними і фізичними особами, а також, органами самоорганізації суб'єктів господарювання, що створені у відповідності до вимог законодавства, договорів на справляння місцевих зборів, обов'язковість укладення яких установлена законодавством;»;
пункт б)  статті 30 доповнити пунктом 2-1 такого змісту:
«2-1) реєстрація  у  встановленому  порядку  органів самоорганізації суб'єктів господарювання, які створено у відповідності до вимог законодавства;»;
9)    у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Відомості Верховної Ради України від 11.07.1995 р., № 28, стаття 205):
у статті 2:
абзац  третій викласти у такій редакції:
«реєстратор розрахункових     операцій    -    пристрій    або програмно-технічний  комплекс,  в  якому   реалізовані   фіскальні функції  і  який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг),  операцій з  купівлі-продажу іноземної  валюти  та/або  реєстрації кількості  проданих товарів (наданих   послуг).   До   реєстраторів   розрахункових   операцій відносяться:  електронний  контрольно-касовий апарат,  електронний контрольно-касовий   реєстратор,    комп'ютерно-касова    система, реєстратор розрахункових операцій автомобіля таксі, автомобільна електронно-касова система, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;»;
абзац  восьмий викласти у такій редакції:
«електронний таксометр – спеціалізований засіб вимірювальної техніки з функцією реєстратора розрахункових операцій або без неї, призначений для підтвердження факту укладання та виконання договору перевезення на таксі, вимірювання відстані і тривалості поїздки, обчислення її вартості, відповідного інформування замовника перевезення на таксі, формування та роздруку розрахункового документу та реєстрації параметрів роботи автомобіля таксі;»;
абзац  п’ятнадцятий викласти у такій редакції:
«розрахунковий документ  -  документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, нефіскальний чек електронного таксометра, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг,   отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу  іноземної  валюти,   надрукований   і зареєстрований, у випадках, передбачених цим Законом, у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну;»;
абзац  двадцять шостий  викласти у такій редакції:
«місце проведення розрахунків – місце (транспортний засіб), де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо;»;
доповнити новими абзацами такого змісту:
«реєстратор розрахункових операцій автомобіля таксі - електронний таксометр, що забезпечує реалізацію фіскальних функцій стосовно виручки, отриманої за надання послуг перевезень на таксі;
автомобільна електронно-касова система - система приладів, яка містить невід’ємну складову -   автомобільний фіскальний принтер, що конструктивно є окремим пристроєм, який забезпечує реалізацію фіскальних функцій стосовно виручки, отриманої за надання послуг перевезень легковим автомобілем або таксі, та передбачає роботу разом із електронним таксометром, чи іншим електронним пристроєм, що може використовуватись як засіб вимірювання, та не наділений фіскальними функціями, або разом із з програмно-апаратним комплексом, яким визначається вартість послуг, але який не наділено фіскальними функціями;»;
пункт 6 статті 9 викласти у такій редакції:
«6) при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок у розмірі фіксованої ставки, передбаченої п. 293.2 Податкового кодексу України;»;
статтю 17 доповнити пунктами 9 і 10 такого змісту:
«9) двохсот неоподатковуваних мінімумів – у разі необладнання реєстратором розрахункових операцій функціонуючого місця проведення розрахунків, або використання на такому місці  несправного, неопломбованого, незареєстрованого в органах податкової служби реєстратора розрахункових операцій;
10) двохсот неоподатковуваних мінімумів за використання реєстратора розрахункових операцій автомобіля таксі, або складових автомобільної електронно-касової системи, які призначені для використання у іншому транспортному засобі.
Зазначені у пунктах 9 та 10 фінансові санкції накладаються окремо за порушення на кожному місці проведення розрахунків.»;
10)    у Законі України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» ( Відомості Верховної Ради України від 25.11.2011 р., № 47,   стор. 2002,   стаття  532):

Додаток «Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» доповнити пунктами 154 та 155 такого змісту:
«154. свідоцтво про акредитацію  диспетчерського пункту – Закон України « Про перевезення на таксі та перевезення на замовлення»
155. дозвіл таксі - Закон України  «Про перевезення на таксі та перевезення на замовлення».

ІІІ. Кабінету Міністрів України:

1) у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
а) забезпечити прийняття актів Кабінетом Міністрів України та органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;
б) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
б) забезпечити приведення нормативно-правових актів органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;
в) розробити та подати до Верховної Ради України зміни до законодавчих актів України, що  виникають у зв’язку з прийняттям цього Закону.

ІV.Установити, що:
1) протягом шести місяців з дати набрання чинності цим Законом перереєстрація транспортних засобів, що обладнані у відповідності до вимог цього Закону ознаками таксі та спеціальним обладнанням таксі, мають чинну ліцензійну картку і, стосовно яких заявник може підтвердити факт їх використання у власній господарській діяльності для надання послуг перевезень на таксі протягом останнього року, відбувається згідно спрощеного порядку та за пільговою оплатою, які встановлюється Кабінетом Міністрів України;
2) протягом шести місяців з дати набрання чинності цим Законом за оформлення дозволів таксі стосовно транспортних засобів, що обладнані у відповідності до вимог цього Закону ознаками таксі та спеціальним обладнанням таксі, мають чинну ліцензійну картку і, стосовно яких заявник може підтвердити факт їх використання у власній господарській діяльності для надання послуг перевезень на таксі протягом останнього року, встановлюється плата, що не може перевищувати 10 відсотків однієї мінімальної заробітної плати;
3) протягом шести місяців з дати набрання чинності цим Законом за оформлення свідоцтв про акредитацію диспетчерських пунктів, які відповідають вимогам цього Закону  встановлюється плата у розмірі не більше однієї мінімальної заробітної плати;
4) протягом дванадцяти місяців після набуття чинності цим Законом оформлення атестатів водія таксі особам, що можуть документально підтвердити стаж роботи водієм таксі, або строк  ведення господарської діяльності у якості самозайнятого перевізника на таксі протягом останнього року відбувається за спрощеною процедурою (без тестування), яка визначається у Порядку атестації водіїв таксі, що затверджується відповідно до статті 3 цього Закону.



Последние новости:
Другие новости:

 

Портал

Использование материалов и новостей портала Такси Сервис разрешается при условии ссылки на TaxiService.com.ua. Для новостных и интернет-изданий прямая, открытая гиперссылка на цитируемую статью или новость.